LimPoPo

Останнім часом дуже багато фахових педагогічних та психологічних видань спрямовані в напрямку дослідження питання гіперактивності у дітей. Справді, кількість дітей, які мають проблеми з контролем власної поведінки зростає, відповідно розвивати навички до навчання стає складніше. Але варто розібратися, що гіперактивною ми можемо називати не кожну дитину, яка є дуже активною і постійно знаходиться в діяльності.
Синдром гіперактивності із дефіцитом уваги (ГРДУ) – це психічний розлад самоконтролю, який означає дефіцит уваги, проблеми контролю над бажаннями і високий рівень активності. Зазвичай такі діти не можуть протягом тривалого часу осягати навчальний матеріал, їхня увага постійно розсіюється, а вольовий контроль досить слабкий.
Основними проявами ГРДУ у молодшому шкільному віці є неуважність та часті відволікання, імпульсивність та занадто велика рухова активність. Дуже часто, якщо не приділяти цьому питанню належної уваги, виникають і супутні розлади, що ускладнюють нормальне і здорове функціонування дитячого організму (асоціальність, розлади сну, мовлення, харчування, тики, енурез, занижена самооцінка та розумова відсталість). Тому, якщо Ви помітили ряд ознак ГРДУ не бійтеся звертатися до спеціаліста, а саме психіатра. Виявлення на ранніх етапах дозволить зкоригувати виховний та навчальний вплив на дитину, щоб виправити її в молодшому віці.
Робота з синдромом ГРДУ це системний підхід, в якому тісно мають співпрацювати психологи, педагоги, психіатри та неврологи. Проте в нашому навчальному закладі ми намагаємось активно проводити профілактичну роботу з даного питання, адже не завжди підвищена активність є ГРДУ, але вона може заважати якості навчально-виховного процесу. Ефективним у зацікавленні дітей і розвитку високого рівня саме пізнавальної активності в моєму баченні арт-підхід. Саме арт дає можливість створювати позитивний емоційний настрій, безпечний спосіб розрядки особистісно-руйнівних тенденцій, підвищує адаптаційні можливості, знижує рівень втоми, негативні емоційні стани, сприяє творчому самовираженню. Роботу над цим питанням спрямовуємо в таких напрямках:
1. Зміна оточення (дитина має відчувати себе у середовищі комфортно, знати, що вона може довіряти, звикнути до нових умов і режиму дня. І абсолютно нормально, що для цього їй потрібен час, можливо навіть не один місяць);
2. Створення позитвної мотивації на успіх (виходячи з інтересів дитини, її можливостей даємо шанс відчути, що вона є успішною);
3. Робота з гнівом (прищеплення дитині навичок того, що свій емоційний вибух можна спрямовувати на неживі об’єкти – папір, подушка, але в жодному випадку не на однокласників, спортивні секції дуже хороший антистресовий розряд для дітей);
4. Привиття навичок самоконтролю та робота з емоціями (техніка «Я порахував до 10 і вирішив», «Магніт» ігри в емоції, в яких дитина може на собі відчути ту чи іншу емоцію, складання казок по фотографіях або картинках);
5. Конструктивні навички спілкування (створення словничка добрих слів, «Зрозумій мене без слів», «Сліпий і поводир», що дає можливість навчитись довіряти тощо )
6. Розвиток уваги (ігри в парах на уроці «Злови муху», «Впіймай ручку», «Рахунок на пальцях», тримання ручки на пальцях тощо).
Підсумовуючи вище сказане,хочеться згадати слова видатного педагога Марії Монтессорі: «Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, тоді зрештою поганому не лишиться місця».